Роль бібліотеки у вихованні любові до рідного краю засобами художнього слова

Роль бібліотеки у вихованні

любові до рідного краю

засобами художнього слова

Сучасне життя неможливо уявити без бібліотек, куди кожна людина може прийти, щоб отримати необхідну інформацію або «підзарядити» свою душу духовними багатствами, залишеними нам у спадщину.

    В бібліотеці не тільки можна взяти якусь цікаву книжку чи журнал для читання, отримати навчальну літературу, а й збагатити свій духовний світ.  Робота бібліотеки залежить від головного хранителя книжкових скарбів – бібліотекаря. Ввести кожного учня в світ книжок, виховати любов до книжки, зробити її провідною зіркою в інтелектуальному житті – це залежить від бібліотекаря, від того, яке місце в його власному духовному житті займає книжка.

     Сьогодення вимагає від бібліотекаря не тільки роботи з фондом, читачем та документами, насамперед – це має бути людина творча, всебічно розвинена, з якостями дослідника, пошуковця, закоханого в свій край, свою батьківщину. Адже бібліотека є одним із шляхів становлення та розвитку громадянської та національної свідомості дітей. Це дуже важливо, бо той є справжнім громадянином своєї держави, хто знає її історію, мову, культуру.

     Важливу роль бібліотеки у житті дітей відзначав і великий педагог В.О.Сухомлинський. Він говорив: «Одна з причин духовної порожнечі – відсутність справжнього читання, яке захоплює розум і серце, викликає роздуми про навколишній світ і про самого себе, примушує вдивлятися, вдумуватися в складності людської душі, думати про свою долю, про майбутнє. Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова. А щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її в світ книжки».

          В.О.Сухомлинський з дитинства плекав любов до книжки і відводив значне її місце у формуванні духовної культури людини. «Якщо з дитинства у дитини не виховано любові до книжки, якщо читання не стало її духовною потребою на все життя, - в роки отроцтва душа підлітка буде порожньою. Важко знайти інший – сильніший чи рівнозначний – засіб впливу на духовний світ підлітка, як хороша книга, інтерес до якої зумів надихнути в юне серце вихователь, пробудивши почуття захоплення моральною красою».

Духовна культура – термін складний і багатогранний. Він вміщує в собі кращі цінності людської душі. Саме вона, духовна культура, є містком, який з’єднує минуле з майбутнім. Найстрашніше зустріти людину, яка несе в собі порожнечу. Від них можна чекати чого завгодно, вони складають небезпеку для суспільства, адже  для них немає нічого святого. Тож дуже важливо вчасно збагатити душу такої дитини корисними порадами, посіяти зерна доброго, мудрого, плекати їх та дочекатись врожаю. Саме бібліотека є основним сівачем, тому що всі мудрості зібрані у книгах. Тільки бібліотекар може допомогти дитині дати відповідь на будь-яке запитання. У час новітніх технологій перед бібліотекарем стоїть непросте завдання: зацікавити, привернути увагу, показати переваги книги над електронними носіями інформації.

         Плануючи роботу з учнями, я завжди враховую психологічні та вікові особливості школярів. Намагаюсь використовувати різноманітні види роботи, щоб у дітей викликати зацікавленість, повагу до тієї чи іншої теми, залучати до спільної роботи.

      Шкільній бібліотеці відведена  одна з провідних ролей організації та проведення навчально-виховного процесу. Саме вона виступає як центр духовного становлення особистості, духовної культури школярів. Бібліотека виступає як культурно-просвітницький центр дозвілля, а формування особистості

проходить на ґрунті історії, культури, традицій народу.

        Перед школою стоїть важливе завдання: виховати не тільки освічену людину, а й прищепити глибоку повагу до своєї малої батьківщини, любов до традицій, обрядів, звичаїв рідного краю, знайомити учнів із відомими земляками, мистецькими здобутками.

          Бібліотеці відводиться активна роль при роботі над даною проблемою, адже бібліотечне краєзнавство є складовою частиною в вихованні національної свідомості учнів. Мета бібліотечного краєзнавства – зібрати, зберегти і надати користувачам документальні джерела та інформацію про рідний край. Для того, щоб полюбити малу батьківщину, треба її добре знати.

   К.Ушинський писав, що знання про рідний край так само необхідні для духовного розвитку дитини, як уміння читати й писати.

    Така діяльність займає вагоме місце в роботі бібліотеки, оскільки розумієш, що краєзнавча інформація є джерелом формування національної свідомості, самосвідомості; виховання патріотичних почуттів, розвитку допитливості.

    Пошук краєзнавчої інформації поділяється за напрямками: історичний, народознавчий, географічний, екологічний, видатні люди рідного краю, літературне народознавство.

   В Олександрівській ЗШ І-ІІІ ст. №3 пошук інформації ведеться за всіма напрямками. Я, як бібліотекар, займаюсь бібліотечним краєзнавством.

Так, у бібліотеці-вітальні С.Г.Барабаш оформлений краєзнавчий куточок, в якому міститься інформація за розділами: «Люди мистецтва і наш край», «Ними пишається Олександрівка», «Символіка краю», «Фольклорна спадщина».

   У бібліотеці проводяться зустрічі з письменниками-земляками, бібліотечні уроки та радіолінійки про видатних людей (С.Г.Барабаш, Корифеїв українського театру,

Гната Юру, Мацієвича), фольклорні свята, де відтворюються забуті обряди, притаманні нашій місцевості, проводяться уроки духовності.

   Працювати з краєзнавчими  матеріалами дуже цікаво. Ця робота має велике освітнє та виховне значення, підвищує загальну культуру учнів, пробуджує інтерес і любов до книги, стимулює до творчості.

Аналізуючи вищесказане, можна зробити висновок, що бібліотека є джерелом духовної культури людини. Може здатися парадоксальним, але це справді так: однією з найнебезпечніших хвороб багатьох шкіл є безкнижність, книжка не увійшла в життя учнів, не стала їх щоденною духовною потребою. «Захоплення книжкою в поєднанні з людяністю всього буття дитини має стояти на першому місці, - це осереддя високоморальної поведінки й багатого духовного життя дитини».

Шкільна бібліотека не може бути відірвана від навчально-виховного процесу. В нашій школі бібліотекар тісно співпрацює з учителями- предметниками та керівниками гуртків. Бібліотеці відведена важлива роль у системі роботи навчального закладу.

Наймолодший школяр є особистістю, маленькою частинкою великої держави, тому важливо, щоб дитина була духовно багатою, мала високі моральні та етичні знання. Високоосвічена молодь – це майбутнє держави, а педагоги, школа – це ковалі людських душ. Бібліотека є духовним острівцем у шкільному океані. Тому і роль з даного питання відведена особлива.

У визначенні напрямків та шляхів роботи над таким важливим питанням слід добре вивчити контингент учнів, їх психологічні та вікові особливості, необхідно залучати дітей до співпраці, йти в ногу і з сучасними технологіями виховання, зуміти зацікавити, доторкнутись до серця кожного, змусити проникнутись почуттями, емоціями, глибиною інформації.

Це нелегке завдання належить бібліотекарю. Він має бути педагогом, психологом, фольклористом, краєзнавцем, в деякій мірі дипломатом.

           Видатний вчений-педагог В.О.Сухомлинський говорив: «Бібліотекар повинен любити читачів і тонко відчувати поруч із собою людину з її радощами і тривогами».

                                             Література:

1.     До джерел історії краю. Бокій Н.М., Брайченко О.Д., Куценко Л.В.[Текст] // Кіровоград, 1994, - 190 с.

2.     Олександрівка. Погляд крізь віки: Фотокнига.[Текст] // К.: Мистецтво,2001. -240 с.

3.     Білошапка В. Козацькими шляхами Олександрівщини. [Текст] // Вперед, 2001 -№24

4.     Краєзнавство як джерело громадянського, естетичного та творчого розвитку дитини в системі роботи шкільної бібліотеки. В.І.Путенко [Текст] // Методичний посібник з досвіду роботи шкільних бібліотекарів області. – Кіровоград,2008. -60 с.

    5.Лиса О.М. Зв'язок школи, бібліотеки та сімї в  національному

         вихованні учнів [Текст] // Шкільна бібліотека. -2007, №5.-с.

         97-98