Сценарій свята, приуроченого Дню писемності та мови

      Мета. Формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього, українського, бажання розмовляти рідною мовою. 

   (Клас прикрашений народною символікою: вишитими рушниками, калиною,    

          колоссям, портретом Т.Шевченка. На дошці – вислови про мову. На столі –

          «Кобзар» та «Повість врємєнних літ».)

Бібліотекар. Доброго дня, дорогі діти, присутні, гості! Сьогодні ми зібрались разом

           для того, щоб нагадати собі і цілому світу про те, що ми – українці! Хай

           знають усі, що поки живе наша мова – поки живе і народ. Українська мова,

           як і держава, нація, має за собою тернистий шлях, але іде вперед до кращого

           щасливого майбутнього. Сьогодні на нас з вами покладене відповідальне

           завдання: берегти, цінувати, любити і знати рідну мову.

                   Яким же був шлях найбільшого скарбу українського народу –мови-, ми і

          дізнаємося?

            (Вокальна група «Фантазери» (керівник Н.Журило) виконує пісню про 

             Україну. На останньому куплеті пісні з рушниками виходять дівчата й

             хлопці в національних костюмах. На останніх акордах виходить дівчина в

             ролі України.)

Учень 1. Коли до серця крадеться тривога,—

                За долю України я боюсь,—

                З молитвою звертаюся до Бога

                І мовою вкраїнською молюсь.

Учень 2. Прошу для України в Бога щастя

                І захисту для всіх її дітей.

               А мова українська, мов причастя,

               Теплом своїм торкається грудей...

Учень 3. О Боже мій, Великий, Всемогутній,

               Мою вкраїнську мову порятуй.

               І в світлий день пришестя, день майбутній

               Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Учень 4. У час цей неспокійний і бурхливий

                За долю краю рідного боюсь.

                -Мій Боже, будь ти милостивий!-

                Так маминою мовою молюсь.

Учень 5.  Моя Україно! Стражденна, змучена, розтерзана... Ти горда, велична,

               могутня, незламна... Скільки віків ти боролась за волю, за правду, за народ, 

               за мову.

Учень 6. Рідна нене моя! Скільки століть тебе ставили на коліна, та ти не здавалась,   

                збиралась із силами й піднімалась, всім ворогам на диво. Ти розквітала,

                міцніла, розправляла крила й летіла високо над світом.

Учень 7. Україно моя! Ми горді тим, що українці, що в наших жилах козацька

                кров тече,  що наша сила тільки додається, що віра наша в нас іще живе!

Учень 8. Що пісня солов’їна світом ллється, що хліб в нас родить щедро й сад цвіте,

                що мова українська  з покоління в покоління в’ється й за хмари сонце 

                українське не зайде.

(Пісня)

Україна. Я – Україна! Згорьована мати, що руки до неба здійма. Я прошу у Бога

                прощення і захист для всіх своїх діток: для праведних й тих, кому

                прощення нема. Я мати... Й так мені душа болить за те, що вічно треба

               боронитись від тих, хто руки простяга і хто на мене зазіха; хто хоче на

                шматки мене порвати, хто мову хоче затоптати і знищити з лиця землі.

                О мово! Вийди, скажи слово! Нехай почує цілий світ, що українська

                Барвінкова така ж негаснуча, як цвіт.

                           (Виходить дівчина в образі мови)

Мова.  Я – ваша мова! Ваша думка, слово, ваша душа. Вже скільки століть я виборюю право на життя. Але вірні доньки і сини України не дають мене знищити. Зараз я процвітаю, але багато страждань перенесла. Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови»:

- 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

- 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

- 1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

-  1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

- 1884 рiк — закрито всi українськi театри.

-  1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiдивою.

-   1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

-   1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

 -  1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

 -  1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

Молитва до мови  К. Мотрич

Учень 1. Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку,

               м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Учень 2. Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду     

                нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і

                гордого духу.

Учень 3.Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-        

               Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія.

Учень 4. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не

               впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа

               ганьби.

Учень 5. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами,

               невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-

               небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Учень 6. Мово моя! Дзвонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють

               десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі,

               тому й ласкава така.

Учень 7. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і

                навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово.

Учень 8.  Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

Україна. У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова  неповторна. Як не існує веселки

                без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією

                з кращих квіток якого є наша українська мова — державна мова України. Тож 

               сплетімо вінок вірності й любові нашій мові.

Бібліотекар.  Ось і добігає кінця наше свято. У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм» український Мойсей — Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? яких батьків?

Ким? За що закуті?

Поставмо ці питання й собі. Відчуймо себе не «рабами, подножками, гряззю Москви» і не «варшавським сміттям», не «перевертнями», що «з матері полатану сорочку знімають, помагають недолюдкам матір катувати». Ні! Згадаймо, що...

Ми є нащадки гнівного Тараса,

Його терни торкнулись наших тіл.

Народ возвести в націю — не в расу

Огненним словом Велетень хотів...

Встеляймо кручу пам’яті щоденно

Освяченими вітами верби:

Держава наша буде суверенна,

Коли відчуємо себе народом ми.

Під перші акорди пісні «Мово моя!» П. Двірського учасники свята виходять на сцену.