Ріпка Стара казка на новий лад

Був собі дід Андрушка,

А в нього баба Марушка,

А в баби онучка МІнка,

А в онучки собачка Хвінка,

А в собачки товаришка киця Варварка,

А в киці вихованка мишка Сіроманка.

Раз весною дід у трактор сів

І на поле погуркотів.

Велику площу обробив

Та й ріпки насадив.

Працював він не марно,

Зійшла ріпка гарно.

Щодень дід працював

Та доходи від ріпки рахував.

Росла ріпка, росла

Та й виросла, як дідова голова.

Тішиться дід, не знає, де стати.

-        Час уже урожай збирати.

Зранку поїхав у поле,

Телефонує до баби:

-        Ой, горе,

Ти, бабо, збирайся, не гуляй,

Мені ріпку копати помагай.

Сіла баба на мопед

Та й поїхала у степ.

Цілий день вони копали,

А потім таке сказали:

- Любить внучка гарно жити.

Може, час і потрудитись?

Номер її набирають

І розмову таку мають:

- Внученько, чи чуєш нас?

-Чую,чую добре Вас!

- Кидай ти свої всі штучки,

Вдягай перчатоньки на ручки,

Та хутчіш в поле поспішай,

Поможи зібрати урожай.

-        От придумали! Це шутки?

Я не буду і минути

Спину в полі з вами гнуть.

-        Та не може цього буть!

У кишені гроші маєш?

Ти сама їх заробляєш?

-        Добре, я до вас прибуду,

За годинку уже буду.

Сіли старі відпочить,

Аж тут внученька летить.

Втрьох вони уже працюють,

А ні рук, ні ніг не чують.

Глянуть – ріпки ціле поле,

І не річка – ціле море.

- Треба визвать допомогу.

- Покличу я собачку на підмогу.

Ей, Хвінко, годі спати,

Час тобі попрацювати.

В діда й баби хліб їси?

Значить, ріпку вирвати поможи.

-        Я не бачила такого,

Щоб собака у підмогу

Ріпку рвала, як людина,

Та прийшла така година.

Швидко Хвіночка зібралась,

В степ широкий вмить помчалась.

Вчотирьох уже працюють,

А ні рук, ні ніг не чують,

Ну а ріпки ще – ого!

Треба кликать ще когось.

                                       Зараз киці я скажу.

Робиш що?

-        Та так, лежу.

-        Ну тоді струнко, рівняйся.

До нас в поле ти збирайся.

-        Я! А що робити треба?

-        Ріпка виросла до неба.

Треба зібрать урожай,

Так що швидко вирушай.

-        А Варварка потягнулась,

То нагнулась, розігнулась.

Стала шубку поправляти

Та на поле вирушати.

Ось вони вп’ятьох працюють

І таке собі мудрують:

Якби ще когось позвати,
У шістьох щоб працювати.

Вмить цю ріпку ми зібрали б

Та й додому поспішали б.

-        То давайте мишку звати,

Хай іде допомагати.

-        Та вона така маленька,

І худенька, і тоненька.

-   Та нічого, як захоче,

Щось таки та допоможе.

-        Мишко, ти не бешкетуй

І дурниць там не мудруй.

Краще ти до нас прийди,

Ріпку вирвати допоможи.

-        Ось мишка на велик сідає

Та у поле поспішає.

Дружно стали працювати

( Додому треба поспішати)

Стали ріпку вони рвати

Й на машину всю складати.

Дід бабі Марушці, баба онучці Хвінці, онучка собачці Мінці, собачка кицьі Варварці, а Варварка мишці Сіроманці.

Дружно вони працювали,

Та й урожай увесь зібрали.