Андріївські вечорниці

(Звучить українська мелодія. Вибігає хлопець в укр. костюмі)

Хл.1.     Хлопці! Дівчата! Мерщій до мене. Я Вам щось розкажу!

( З різних боків вибігають дівчата й хлопці.)

Дівч.1.   Що сталося?

Дівч.2.   Чого репетуєш, наче тебе хтось ріже!

Хл.2.      Вам би, дівчата, тільки штучки прикладати. Мабуть і правда щось серйозне  

                трапилось. Дивись, який серйозний.

Хл.1.      Я оце почув, ну трошки підслухав, що дівки й парубки на вечорниці збираються.

Дівч.3.   А ми тут до чого?

Хл.1.      То я й кажу, може, й ми вечорниці влаштуємо.

Хл.3.      А що, це ідея! Сьогодні ж Калиту кусати треба!

Дівч. 4.  Нічого у нас із цеї ідеї не вийде! Це ж треба готуватись: знайти, хто нас у

                 хату пустить, спекти калиту...

Дівч.5.   А я бачила, що мати калачі пекла. Можна попросити.

Хл.4.      Все вийде. Ходім. Я таке придумав.

(Дівчата й хлопці виходять. На сцені господа. Жінка порається коло печі)

Госп.     І де це Оленка забарилась. Вже й сутеніти почало.

(Відкриваються двері, забігає дівчинка)

Дівч.1.  Мамо, я вже дома!

Госп.    Та бачу! Де так довго була?

Дівч.1.  Мамо, ми тут з дівчатами й хлопцями на вечорниці хочемо.

Госп.    Оце ти насмішила! Та ж три вершка од горшка, а вже на вечорниці?  

Дівч.1.  Ну мамо!

Госп.     Рано ще!

Дівч.     Та ми хотіли пограти, калиту покусати.

Госп.    Ну, навіть і не знаю! А до кого ж ви йдете?

(Відкриваються двері,забігає хлопець.)

Хл.4.    Здрастуйте, тітко! Та ми ж прийшли уже. Дівчата, хлопці, заходьте! Оленчина

               мати нас на вечорниці запросила.

Госп.   От шибеник, от баламут. Та звісно ж, що запросила. Не виганяти ж вас на

               вулицю. Тільки в мене калити немає.

Дівч.5.  Та то не страшно. Ми її з собою принесли.

Дівч.6.  А рогач і кочерга знайдуться ж, правда, тітонько!

Госп.    Ох і підлизи! А що ж ви вмієте робити?

Дівч.7.  Та ви не дивіться, що ми малі. Ми все вміємо: і прибирати, і готувати, і

               співати, і танцювати.

Хл.4.    Ось послухайте, я вам історію розкажу. Пішов я якось у яблуко по сад, а

               там гавкало як засобаче, а я через плиг тин – устав тай лежу, а потім упав, та й

              далі побіг. Ну як вам моя історія.

Госп.   Та й язикатий же ти, Богдане.

Хл.4.   Та є таке. Весь у батька.

Дівч. 8. Ага! А він як у тій приказці: «Яка хата – такий тин, який батько – такий  син!»

Хлоп. 2. Торохтіла сорока, як діжка з горохом.

Дівч. 6. Та хто б казав!

Дівч. 1. А хочете, я вам розкажу! Сестри вечір, добречки. Чи не телячили ви моїх 

           белят. Аяже,  телячили,  телячили. Задрали лози та й побігли у хвіст.

Дівч. 2. Годі вже вам у перестрілки грати, давайте краще пісню співати.

Разом. А й правда.

(Всі співають пісню «Дівка в сінях стояла»)

Госп.   От молодці! Гарно співаєте! А, може, ще й пограєте? Чи не вмієте?

Хл.3.   Щоб ми, парубки, та не вміли! Хлопці, давайте всім покажемо, на що ми здатні!

Дівч.   Ану ж, ану!

(Хлопці грають в гру «Довга лоза»)

Хл.2.   Ну що, які ми козаки?!

Госп.   Та гарні!

Дівч.3. Ага! Це називається: хвали мене моя губонько!

Хл. 3.  Та й гостра ж ти на язик!

Дівч.3. Ага! Не стрижу, а брию! От так вам!

Госп.   А давайте я вас гри навчу!

Хл.5. А ви що, теж вмієте?

Госп. То і я колись такою, як ви, була. Оленко, неси заслонку.

(Пісня-гра «Джа»)

Хл.1. Та коли ж ми ту калиту кусати будемо? Чого ж ми на вечорниці збиралися?

Дівч. 6. Що, вже їстоньки захотів?

Дівч. 2. Чи, може, на рогачі покататись захотів.

Хл.1. Та ну вас! Налетять, як горобці, і слова сказати не дадуть.

Дівч.1. А давайте ще в зайчика пограємо?

Разом. Давайте! Цур, я – зайчик!

Хл. 5. А чого це ти.

Дівч.1. Бо це я придумала!

Госп. Та не сваріться! Всі будете!

(Пісня-гра «Зайчик»)

Госп. Ну що, нагармидерувались? Пора і до калити приступати. Час обирати  пана 

             Калитинського та пана Кочергинського!

(Проходить обряд кусання калити.)

Кочерг. Здоров був, пане Калитинський!

Калит.   Здоров і ти будь, пане Коцюбинський.

Кочерг. Я іду Калиту кусати.

Калит.  Треба зуби добрі мати.

Кочерг. А я вкушу.

Калит.   А я впишу.

Госп.   Ану, парубки й дівки! Чи не забарилися ви у вечорниці грати. Час уже

             й додому вам вирушати.

Дівч.4.  Гарно, тітонько, у вас грати, та пора і честь знати.

Хлоп.   Спасибі вам за господу, за гостинність. Ми до вас і на той рік

            прийдемо. Та на цьому слові зоставайтесь здорові.